Люди кажуть

Тема нещасного, вирубаного українського лісу ніяк не залишить українців. 

Сотні обурених коментарів й поширень світлин із, ніби-то, облисілими Карпатами. Таке стається з українським фейсбуком систематично і ви точно були тому свідком. А ще ця тема стає топовою перед новорічними святами. Кажуть, вирубали підпільно увесь ліс на новорічні ялинки й через місяць їх повикидали. Все, немає більше лісу! 

Тож чи справді в Україні вирубка дерев йде шаленими темпами?

То лікарі видумують, щоб побільше грошей собі загребти!”, “Не буду я вдягати того намордника, я ж не пес!”, “Ніхто з моїх знайомих не хворий, значить це все – брехня!”, “Ніякого коронавірусу не існує! Його придумали, щоб продавати нам щеплення!”. Щось таке ви точно чули на вулиці, у транспорті або ж читали у коментарях на фейсбуці.

Здається, чим більше хворих подають в офіційних статистиках, тим більше людей відмовляються вірити у небезпеку хвороби. А то й більше – заперечують сам факт існування ковід-19.

Люди кажуть, що коронавірусу не існує. Сьогодні ми спробуємо спростувати цей поширений міф.

Люди кажуть, що 5G – абсолютне зло і впроваджувати цей тип зв’язку не можна за жодних обставин. Це при тому, що на території України нема жодної вежі 5G.

Cуперечки щодо нового покоління зв'язку стають все більш гарячими. Чи справді 5G є таким небезпечним, як про нього говорять люди? А може це черговий міф? Спробуємо у цьому розібратися.

Найчастіше нарікання про те, що Україна – бідна країна, доводиться чути саме від українців. Це – один з найпопулярніших міфів. Мовляв, ми такі бідні, аж край: голі, босі й додому далеко. Кожного дня у нас цьому намагаються переконати сусіди, родичі, співробітники.
Люди кажуть, що Україна не має ні грошей, ні духовних цінностей, одні жебраки. Мовляв, чим тут пишатися? Діамантів не добуваємо, нічого не виробляємо і не продаємо, туристів привабити не маємо чим й навіть чемпіоном світу з футболу ніколи не були.
Але чи справді це так? Спробуємо з'ясувати, чи дійсно Україна – така бідна країна, як про неї кажуть люди.

Ситуація: ви працюєте в компанії, де робота та колектив вам подобаються. Але керівник постійно кричить і зривається на колег, постійно знаходить причину, аби оштрафувати вас, не добирає слів, коли висловлює критику, і принижує досягнення інших. 

Ми ніби як і вийшли з тоталітарного формату, де було правило «я керівник, ти дурень», і водночас дуже повільно відмовляємося від цієї філософії. 

Поговорімо про токсичних керівників, копійчану зарплату, понаднормову працю і як перестати боятися звільнитися з роботи, де тебе не цінують.

Подейкують, чесна праця у нашій країні не у пошані.

Ідіоматичним стало розуміння того, що людина праці має «гарувати», тяжко заробляючи на хліб насущний монотонною, виснажливою морально і фізично, нецікавою роботою. І що довше протягом доби така людина працює, тим важчою вважається робота, а тому більш почесною. Тож чи може Чесна людина в Україні заробити гроші?

Дізнаємося чому наші люди обізнані в діагнозах більше за американських медсестер, дивуватимемося ціні у 3 тисячі доларів за видалення зуба, і розповімо, що 16 років навчання на лікаря – це норма

“Ми молоді і сповнені сил люди. Про таких заведено казати - майбутнє України. Ми схильні думати, що не потрібні своїй країні. Мовляв, тут не треба спеціалістів, робочих і людей науки. Ми маємо вищу освіту і воліли би працювати за спеціальністю, ні про що не хвилюючись, та знову ж таки професіонали, якщо й потрібні, то за копійки... Середня зарплата реально складає 300 доларів. Реальна середня зарплата, а не те, що розповідають по ящику”.

Цю історію я почула днями від знайомого, який бідкався і шукав в інтернеті роботу за кордоном. А скільки таких “Знайомих” маєте ви? Як багато схожих історій чуєте щодня?

Спробуймо розібратися, що спонукає людей покидати домівки і їхати у пошуках кращої долі у світи?

Ми звикли чути скарги, мовляв, немає роботи, ані добре оплачуваних посад, що в Україні неможливо нормально заробляти, що гроші є лише в тих, хто накрався...

Чи важко знайти достойну роботу в Україні та за кордоном, чи реально пенсіонерам знайти собі оплачуване заняття та чи виїжджають іноземці на заробітки за кордон?

Оренда квартири в той чи інший час цікавить дві третини населення. Це і молодь, яка планує з'їхати від батьків, і люди, які переїжджають в інше місто, й інші. 

За статистикою в Україні майже півмільйона сімей орендують житло. Експерти кажуть, що у великих містах приблизно 20% жителів винаймають квартири.

Майже все житло за кордоном здається офіційно. Ринок прозорий, податки сплачуються, все чесно. 

У нас, прикро, але поки не так. 

Чи справді дорога оренда в Україні, як дурять нашого брата в оголошеннях та скільки витрачають наші сусіди, винаймаючи житло?

Все ближче старт опалювального сезону і непередбачувана зима, а це означає, що українцям знову доведеться згадати про вічний «головний біль» – платіжки, тарифи і комуналку. 

Підвищення комунальних тарифів щоразу викликає обурення українців. І це не дивно. Українцям упродовж кількох років прагнуть наблизити розмір оплати за комунальні послуги до європейського рівня. Однак для деяких громадян такий дво-триразовий ріст цифр у платіжках означає виживання. 

Чи вже наблизились ми до європейського рівня, і як співвідносяться європейські та українські комунальні платежі та мінімальні зарплати — спробуємо проаналізувати і порівняти у цьому епізоді. 

Минулого місяця 200, цього 300, а наприкінці літа - 500? Скільки гривень ви викладаєте зі своєї кишені за один похід в магазин? Чому ціни постійно ростуть, попри обіцянки влади їх стримувати? Ці й інші запитання неодноразово обговорювалися на кухнях українців. Це ви чули в чергах магазинів та від бабусь під під’їздом.   

У цьому випуску спробуємо розібратися, чи справді дорогі продукти у наших крамницях, порівняти витрати українців, які мешкають за кордоном, і дізнаємось, як економити на буденних покупках.

Дискусії про вартість проїзду і його підвищення ведуться з року в рік. Питання болюче як для влади і перевізників, так і для пасажирів передусім. Люди кажуть, що маршрутки заполонили міста, ціна квитка постійно зростає, а якість перевезень та автопарку не змінюється. Ми не мало віддаємо за щоденний проїзд в старих тролейбусах, добираємось додому із подекуди хамовитими водіями у таксі і щороку з острахом очікуємо чергового підвищення вартості проїзду у громадському транспорті чи не кожного міста України.

Чи справді українці щомісяця витрачають на міський транспорт більше, ніж, наприклад, жителі Польщі, Португалії або Швеції спробуємо розібратися сьогодні, почути думку вулиці,поставити питання експерту та запитати у людей за кордоном, скільки вони витрачають на проїзд.